Ваша святосте! Ваші блаженства, всечесні отці! Шановне українське воїнство! Високоповажні іноземні гості! Дорогі співвітчизники і українці всього світу!
Сьогодні, хоч і не святкова дата, двадцять шостий рік Незалежності став особливим. Цей рік порадував нас кількома позитивними подіями, які залишать свій слід в історії та вплинуть на наше майбутнє.
На двадцять шостому році Незалежності ми успішно завершили боротьбу за ратифікацію Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Для блокування цього процесу Москва доклала ще більших зусиль, ніж під час зриву підписання самого договору. Пам’ятаєте приказку: «Собаки брешуть, вітер віє, а караван – іде». 1 вересня угода набирає чинності, ставши нашим дороговказом для реформ. Дорога у нас одна – євроатлантичний автобан до членства в ЄС та НАТО.
У цьому році ми також зруйнували візову завісу – тепер українці отримали право вільно подорожувати до країн Євросоюзу. Угода про асоціацію і безвізові поїздки – це переконливе свідоцтво нашого розриву з імперією, яку назвали «імперією зла». Сподіваюсь, інформація про цю цитату знайде підтвердження від наших міжнародних партнерів, а точність визначення підтверджує наш власний досвід.
На двадцять шостому році Незалежності ми вийшли з глибокого шоку, болю та випробувань, які спричинила російська агресія. Відновили ріст ВВП, що дає надію на покращення рівня життя українців. Найгірше, найважче вже позаду, хоча все ще залишається невизначеність щодо планів агресора, який прагне нашої поразки.
Росія не бажає успішної України, і в кремлівських «лабораторіях» продовжують вигадувати нові назви для нас, як-от «Малоросія». На це можу сказати лише: «Нехай собі, а ми будемо робити своє». І хоча це рядок з історичної поезії, він відображає нашу рішучість.
У нас немає жодних сумнівів, що, незважаючи на всі труднощі, Україна буде успішною. Незалежність дала нам шанс, який ми не можемо змарнувати. Дивимося в майбутнє та йдемо вперед!
Подивіться на цей Майдан. Тут, перед вами, справжня еліта українського суспільства, наші захисники і гаранти Незалежності. Дозвольте повторити, що я казав вчора, відкриваючи виставку військової техніки. Ця техніка має бути тут, щоб її можна було уважно розглянути. Найміцніше «залізо» в нашій армії – це наші воїни. Це – 42 Героя України!
Сьогодні я можу назвати імена сорок третього та сорок четвертого героїв: двадцятитрьохрічний лейтенант Василь Тарасюк, оборонець Авдіївської промзони, і капітан Євген Лоскот, який в чотирнадцятому році зупинив російські війська, підірвавши себе в оточенні. Укази про присвоєння їм найпочеснішого звання підписані мною сьогодні.
Двісті учасників параду вже відзначені державними нагородами за фронтову звитягу. Двісті тисяч пройшли через мобілізацію, і близько ста тисяч стали добровольцями. 130 тисяч воїнів із бойовим досвідом перебувають у резерві, готові за потреби повернутися до строю. Це – армія, яку підтримує весь український народ.
Шановні співвітчизники! Схиляємо голови перед пам’яттю героїв, які віддали свої життя за мирне майбутнє України. Вклонімося кожній сім’ї, яка втратила рідних. Особливо в ці дні згадуємо героїв Іловайська, атакованих регулярними підрозділами російської армії без оголошення війни. Вічна пам’ять воїнам, які полягли за вільну Україну. Вічна їм слава!
Прошу вшанувати хвилиною мовчання пам’ять загиблих українських воїнів і мирних громадян, які постраждали від російської агресії. Загалом, понад десять тисяч українських життів забрало Кремль. Ми не забудемо і не пробачимо.
Дорогі українці! Це вже не перший випадок, коли Москва намагається придушити українську Незалежність. Сьогодні ми згадуємо знамена, які відкриють парад, зокрема прапори Першого Українського полку імені Богдана Хмельницького. Вони боролися з російською ордою сто років тому. Три головні висновки з цього періоду варто пам’ятати.
По-перше, ми маємо бути сильними і підтримувати свою армію, щоб не годувати чужу. По-друге, потрібно зберігати єдність, оскільки внутрішній розбрат веде до втрати державності. І, по-третє, шукати і підтримувати союзників, уникаючи ізоляції.
Тепер все інакше, і я впевнений у нашій армії, яка перебуває у найкращій формі. Однак нам ще багато роботи, аби зміцнити та модернізувати її, наблизивши до стандартів НАТО. Ми шукаємо ефективні рішення, щоб у довгостроковій перспективі стримувати російську армію.
Україна готова дати жорстку військову відсіч агресору, але пріоритетом залишається мирний шлях повернення Донбасу та Криму. Я впевнений у наших союзниках, що особливо символічно в контексті участі представників оборонних відомств інших країн у цьому параді.
Також я вірю, що ми зможемо тримати політичну боротьбу в рамках європейських стандартів. Ворог не повинен мати можливості підривати нашу єдність зсередини, щоб «п’ята колона» не змогла підняти голови. Тільки так ми зможемо зберегти державність.
Що додає оптимізму? Російська агресія об’єднала нас в єдину політичну націю. Виникло громадянське суспільство, яке стало нашим ключовим союзником у проведенні реформ. Ми пізнали справжню ціну свободи!
Наша Незалежність – це воля народу, яка захищена від зазіхань з боку Росії. Сьогодні великий день, і всі наші старі проблеми і нові виклики я відкладу на будні. Але про моральний орієнтир хочу згадати прямо зараз.